Вечір – елегія «Вона, мов кремінь, була горда почуттям, що є дочкою рідної країни» - 5 Квітня 2016 - Libr.Net - блог РДОБ

Пошук

Друзі сайту







Історична Волинь
Освітній навігатор
Рівненщина: регіональний інформаційний портал
Бібліоміст


читання інновації книжкова виставка книги РДОБ УБА бібліоміст Рівне аудіокнига бібліотека Інтернет бібліотеки Проект інтерактивна конференція акція ПДГ Конкурс краща книга Рівненщини проекти навчання тренінг бібліотекарі реклама соціальні мережі майстер-клас Юлія Ковальчук громада влада Всеукраїнський день бібліотек Рівненська обласна бібліотека Рівненська область дозвілля письменник Бібліофест переможці перемога зустріч презентація круглий стіл незрячі книга досвід обласна бібліотека освіта Письменницький маршрут інформаційні технології професійне читання фахова періодика молоді бібліотекарі інсталяція

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






П`ятниця, 24.03.2017, 12:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Libr.Net

методичний блог Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2016 » Квітень » 5 » Вечір – елегія «Вона, мов кремінь, була горда почуттям, що є дочкою рідної країни»
10:05
Вечір – елегія «Вона, мов кремінь, була горда почуттям, що є дочкою рідної країни»
Захід розрахований на молодіжну аудиторію, прихильників творчості письменників української літератури.
 
"З творчістю Лесі Українки
в нашу літературу входили
цілі світи"
(Олесь Гончар)
 
Зала прикрашена репродукціями портретів Лесі Українки, цитатами відомих людей про письменницю.
 
«…поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця…» ( І. Франко)
 
«Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім'я, в якому злились мільйони українок і українців…» (П. Тичина).
 
 «…образ її таким живе і житиме для нас — сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні» (Олесь Гончар)
 
«…дала вона цілком оригінальні й високохудожні твори – шедеври в повному розумінні цього слова.» (Михайло Драй-Хмара)
 
«Вона стояла значно вище середнього рівня свого часу і тому так свідомо й непохитно йшла до своєї мети, протиставлячи себе цілому суспільству» (Михайло Драй-Хмара)
                                      
Підготовлено книжкову виставку – інсталяцію «Вона, мов кремінь, була горда почуттям, що є дочкою рідної країни», електронних книг, фотодокументів та літературно–критичних видань про життя та творчість Лесі Українки. На столику вишитий рушник, збірки поезій, що використовуються в ході заходу, ваза з квітами.
Для проведення заходу використовується мультимедійна техніка.
 
Тихо звучить лірична фортепіанна музика
Фредерік  Шопен «Ноктюрн мі-бемоль мажор, тв. 9, № 2»
 
Ведуча: Кожна епоха породжує своїх поетів та письменників, але письменниця про яку сьогодні піде мова сама відтворила свою епоху в українській літературі. Це Леся Українка, 145–річчя від дня народження якої відзначає Україна і світ.
Леся Українка — це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: ”В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю,проникливістю,значущістю ”.
 
Долі людські, як і самі люди, бувають зовсім різними. І від непростої чиєїсь долі мимоволі навіть подих перехоплює: „Скільки ж випробувань може випасти одній людині?!" Із життєвим досвідом доходимо висновку, що випадає витерпіти стільки, скільки по силі. Інша річ, чи кожен спроможний гідно пройти через терни життя, щоб піднятися до зірок.
Одні співці мають славу після смерті, інші – за життя. Зоря поетеси була яскравою, але тьмяніла лише від недуги. Ще малою нарекла мати доню УКРАЇНКОЮ, бо серцем і душею любила Леся Україну.
Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ ніжний і чистий. Інколи веселий, частіше в задумі чи смутку. Світ не знав такої поетеси.
 
1читець     На високім і ніжнім чолі України,
                                     На квітучі сади і на сині моря,
                                     На березовий жаль і на смуток калини
                                     Незгасима  сіяла диво-зоря.
 
 2 читець.   Незгасно зійшла на віки і  навіки
                                     Хоч доля земна не стелилась їй раєм.
                                     Та аж до Сурамі від першого крику
                                     Жага в ній горіла, яка не вмирає.
 
 3 читець.   Я знову бачу Лесю,мужню,горду
                                     І сонце п’є калинову росу.
                                     Безсмертна донько мудрого народу
                                     Вінок любові я тобі несу
 
Ведуча:  Про Лесю Українку як видатну поетку стало відомо за щасливою випадковістю.
У листопаді 1898 р. в київському Літературно-артистичному товаристві українська громадськість відзначала 100-річчя виходу в світ перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського. Відомі письменники та театральні діячі читали вірші, виконували вокальні твори.  Та особливо незабутнє враження справив вірш «На столітній ювілей української літератури», прочитаний Михайлом Старицьким.
 
Читець1
У кожного люду, у кожній країні
Живе такий спогад, що в його в давнині
Були золотії віки,
Як пісня і слово були у шанобі
В міцних сього світу; не тільки на гробі
Складались поетам вінки.

Читець2
За пишнії хрії, величнії оди
Король слав поетам-співцям нагороди,
Він славу їх мав у руці;
За ввічливі станси, гучні мадригали
Вродливиці теж нагороду давали,
 
Не знали погорди співці.
І щонайпишнішії дами з придворних
Вдавали на сцені субреток моторних,
Щоб слави і втіхи зажить;
Сама королева здіймала корону,
Спускалась додолу з найвищого трону
Поетовій мрії служить.

Читець1
Богам були рівні співці-лавреати
І гордо носили коштовнії шати
У панськім магнатськім гурті;
Цвіли в них і лаври, і квіти барвисті,
І навіть терни їх були позлотисті,
Кайдани – і ті золоті !
 
 
Ведуча: Автором  вірша  була  Леся Українка. Коли Михайло Старицький вивів її на сцену, в залі залунали ще сильніші оплески й вигуки «Слава!»
Це був справжній тріумф Лесі Українки, яку нещодавно щиро привітав Іван Франко, назвавши наймужнішою поетесою в усій соборній Україні.
 
"Се талант сильний, наскрізь мужній,
хоч не позбавлений жіночої
грації і ніжності"
(Іван Франко)
 
Читець2
Я прилину до вас
Першим вітром тужливим весняним,
Журавлиним ключем
Прилечу із натомлених дальніх доріг,
Повернуся сюди
Солов'їними первопіснями,
Рушником обернусь
В прадідівський святий оберіг.
Коли перші громи розітнуть
Чисте небо промінням вогненним,
Коли гомін лісів відгукнеться вам
Смутком тужливим моїм,
Отоді спом'яніть, я прошу вас,
Отак всі про мене,
Щоб цей спогад у вічні,
Незнані світи долетів.
Вокальний  твір на слова Лесі Українки «Рання весна»
 
Ведуча: Леся Українка не раз казала, що не годиться афішувати життя поета. Не поділяла думки, ніби для розуміння творів треба знати життєпис автора.
За своє недовге, але дуже яскраве життя вона написала чимало літературних творів, про неї написано багато книг.
Мультимедійна виставка, яку пропоную вам переглянути яскраве тому підтвердження.
 
Відеоролик «Вона, мок кремінь, була горда почуттям…»

 
Ведуча:  Лесине життя недочитана, але дуже цікава книга. Біографія насичена різними подіями, фактами.
Запрошую до слова Лілію Миколаївну Овдійчук – кандидата педагогічних наук, доцента кафедри української мови та методик викладання «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем’янчука»
 
Презентація «Леся Українка як особистість»

Автор презентації Лілія Миколаївна Овдійчук
Презентація «Леся Українка як особистість» відтворює різні етапи її життя: в Новоград – Волинську, Колодяжному, в Європі, Грузії, Єгипті, цікаві маловідомі біографічні факти з життя.   
 

Музичні твори на слова Лесі Українки (живе виконання) «До тебе, Україно», «Не співайте мені сеї пісні», «Вечірня година», "Дивлюсь я на яснії зорі"

Читець1      
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
А тепер я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
 
Читець2
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.
Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє – дарма!
 
Ведуча:  Творчість Лесі Ураїнки відображена в літературі, картинах, скульптурах, кіномистецтві.
Цікавим є той факт, що існує кінофільм «Іду до тебе» 1972 року знятий на кіностудії  ім. Довженка ( Сценарист: Іван Драч, консультант: Микола Бажан) головну роль  Лесі Українки виконує актриса  Алла  Дємідова. Це повість про кохання Лесі Українки та Сергія Мержинського.
 
Уривок з кінофільму «Іду до тебе» 
  
Ведуча:  За життя Леся Українка була відома не лише на Україні та в Росії, знали її в Болгарії, Чехії, Польщі, Німеччині, Австрії. Нині твори поетеси читають на різних континентах, видаються мовами багатьох народів світу.  Творчість письменниці належить до тієї прогресивної спадщини минулого, яка для кожного нового покоління відкривається новими ду­ховними скарбами, живе у віках, безконечно розвивається, даруючи людям мудрість, мужність і красу.
Лесю Українку знають і шанують в Грузії.  Тут поетеса мешкала в останні десять років життя і тут народилися шедеври «Лісова пісня», «Камінний господар», «Осіння казка».
 
Читець1 «Якби я не була українкою, то хотіла б бути грузинкою», – казала Леся Українка, яка захоплювалася мужністю грузинського народу. Ці слова видатної української письменниці пам’ятають у Грузії.
Її життєвий шлях обірвався у 1913році в грузинському селищі Сурамі.
 
Ведуча:  Є щось символічне і загадкове в тому, що українські світочі помирають на чужині. В останню путь.Сурамі проводжав велику Лесю на Батьківщину.
Сурамі — столиця грузинської любові до України. Не побувавши в цьому місті, не зрозумієте, наскільки близькі і рідні наші народи.
 

Слово представникам Центру Україно – грузинської дружби «Сакартвело» м. Рівне

Розповідь про музей Лесі Українки в м. Сурамі (Грузія)
Фотографії  музейних експозицій про життя Лесі Українки.
Поезія Лесі Українки грузинською мовою
 
Заключне слово ведучої.  Її життя — як клаптики різнокольорового скла: новоград-волинський, єгипетський, київський, італійський, тбіліський, телавський, кутаїський, сурамський періоди — така собі яскрава мозаїка. Ті пазли різняться не лише географічно, а й духовно. Це сходинки до творчої вершини й вічності, хоча всі скріплені ниткою одного життя.
Поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик — такі грані художнього таланту Лесі Українки. З її іменем в українську літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співець осяйних ідеалів людства. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народові. З цією метою вона «виховувала» і виковувала свої слова, прагнула, щоб вони стали:
 
Промінням ясним, хвилями буйними,
Прудкими іскрами, летючими зірками,
Палкими блискавицями, мечами.
 
Звучить лірична фортепіанна музика
Фредерік  Шопен «Ноктюрн мі-бемоль мажор, тв. 9, № 2»
                                         

 Використана література:

Леся Українка. Усі твори в одному томі / Українка Леся .– К., 2008.– С. 1376.
 
Велика трійця // Пер. Рауль Чілачава .– К., 2005 .– С.239 – 327.
 
Костенко А.  Леся Українка / А. Костенко .– К., 2005 .– С. 5.
 
Підготувала:   Наталія Васюк, провідний бібліотекар
Категорія: Професія бібліотекар | Переглядів: 203 | Додав: читалка   | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017