Пошук

Архів записів

Друзі сайту







Історична Волинь
Освітній навігатор
Рівненщина: регіональний інформаційний портал
Бібліоміст


читання інновації книжкова виставка книги РДОБ УБА бібліоміст краща книга Рівне Англійська мова аудіокнига бібліотека Інтернет бібліотеки Проект інтерактивна конференція акція Конкурс краща книга Рівненщини проекти навчання тренінг бібліотекарі реклама соціальні мережі майстер-клас Юлія Ковальчук громада влада Всеукраїнський день бібліотек Рівненська обласна бібліотека Рівненська область дозвілля письменник Бібліофест переможці перемога зустріч презентація круглий стіл незрячі книга досвід обласна бібліотека освіта Письменницький маршрут інформаційні технології професійне читання фахова періодика інсталяція

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






Понеділок, 23.10.2017, 04:12
Вітаю Вас Гість | RSS

Libr.Net

методичний блог Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2011 » Лютий » 9 » “Коротка історія тракторів по-українськи” …
12:58
“Коротка історія тракторів по-українськи” …
Коли 5 років тому мені в руки потрапила книга під такою інтригуючою назвою, я подумки сказала: «Нарешті!» Про Україну заговорили у світі! Нас більше не ототожнюють з росіянами, як це було прийнято за радянських і пострадянських часів. Тоді, після «Помаранчевої революції» Україна з’явилася і на літературній карті світу. Автором книги є Марина Левицька, англійка українського походження. Так само, як і героїня її роману, Марина народилася наприкінці Другої світової війни в таборі для переміщених осіб (примусових біженців), виросла в Англії, живе у Шеффільді і викладає в університеті. Україна з її історією, культурою, слов’янською ментальністю, особливостями побуту і навіть національної кухні опинилася в центрі читацьких інтересів у цілому світі (адже книгу було перекладено на 27 мов!). Я «ковтнула» російський переклад за вечір і відчула легкий дотик спустошення і гіркоти, що пробивався з патріотичної глибини моєї української душі.
 Російський переклад Валерія Нугатова можна було назвати бездоганним. Якби не одна деталь. Різали вухо слова і фрази головного героя на зразок: «…Мущина може иметь ребенка у висимдесят чотыре года?», «британськое правосудие – лучче в мире», «…Бида у том, шо гидравлический лифт вже не работае на полну мощность» (с.9) і т.ін. Не в’язалося це з особистістю цього персонажу, який, не зважаючи на свій похилий вік й примхливий характер, був людиною фізично і соціально активною, ерудованою, отримав за сталінських часів відмінну вищу технічну освіту, працював у конструкторських бюро в Україні і Англії, цікавиться філософією Ніцше, користується Інтернетом, пише науковий трактат з проблеми розвитку світової інженерної думки. Крім того, мене, як фахівця, зацікавило й інше питання. Пов’язане воно із стилістичними аспектами перекладу контамінованої мови. Інакше кажучи, питання, на які я прагнула знайти відповідь, читаючи пізніше оригінал «Тракторів», можна сформулювати таким чином: якою ж насправді мовою говорить герой, як це представлено в мові оригіналу, які перекладацькі прийоми можливо обрати, щоб досягти достовірності перекладу?
 
     Пропоную вам самим дати відповіді на ці питання, порівнявши два уривки. (Цит. за A SHORT HISTORY OF TRACTORS IN UKRAINIAN (by Marina Lewitska, Penguin books, 2005, p.p.91-92; Марина Левицкая. Краткая история тракторов по-украински. Перев.Валерия Нугатова.- М., 2006, с.40). Насолоджуйтесь і робіть висновки!..
     "Ha! It was because I didn’t smoke that cigarettes saved my life, and for the same reason, they almost cost me my life”. He shifts his voice into an uneasy narrative gear. He is in control now, driving his tractors across the crumbling furrows of the past. ‘You see, in that German labour camp where we found ourselves at ending of war, cigarettes were a currency followed by everybody. When we worked we got paid: so much bread, so much gat, so many cigarettes. So any person who did not smoke his cigarettes could exchange them for food, clothing, even luxuries such as soap or blankets. Because of cigarettes, we always had enough to eat, were always warm. That was how we survived through war.’ He fixes his eyes on a spot behind my head. ‘Vera, unfortunately, is now of course a smoker. Has she told you about her first encounter with cigarettes?’ ‘No, she didn’t tell me anything. What do you mean?’ My mind had wandered during his ramble. Now I realise I should have been paying attention. ‘What happened with Vera and the cigarettes?’ There is a long silence. ‘Can’t remember.’ He looks sideways out of the window and starts to cough. ‘Did I tell you, Nadia, about the boilers of these ships,
 how gigantic they were?’ ‘Never mind about the boilers, Papa. Please finish what you were saying about the cigarettes. What happened? ’ ‘Can’t remember. No point to remember. Too much in the past…’
 
   - Ха! Сигареты спасли мне жизнь, потому шо я их не курив, и по етой же причине они почти шо стоили мине жизни. - Отец переключил свой голос на плавную повествовательную передачу. Теперь он овладел собой и ехал на своем тракторе по комковатым бороздам прошлого. – Понимаешь, у немецьком трудовом лагере, де мы оказалися у конце войны, сигареты були самой ходовою валютою. За роботу нам платили хлебом, маслом и сигаретами. Так шо некурящи могли обменивать свои сигареты на еду, одежу и даже таки предметы роскоши, як мыло или одеяла. Благодаря сигаретам мы всегда були сыти, и нам всегда було тепло. Из-за етого мы й выжили у войну. – Он уставился в одну точку у меня за головой. – К сожалению, Вера сичас стала курильщицей. Она розсказувала тебе, як впервые столкнулася из сигаретами? - Нет, ничего не рассказывала. Что ты имеешь в виду?- Пока он болтал, я отвлеклась. Но теперь поняла, что мне нужно быть повнимательнее. – Что это за история с Верой и сигаретами? Наступила долгая пауза. - Не помню, - он скосил взгляд в окно и закашлялся. – Надя, я розсказував тебе про парови котлы на кораблях, каки они були здоровенни? - Какие еще котлы, папа? Ты начал что-то рассказывать о сигаретах. Что произошло? - Не помню. Нашо вспоминать? Ето так давно було…
Галина Алексевич 
Категорія: Іноземка | Переглядів: 2884 | Додав: veta   | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 2
2  
Принаймні дивно, що роман англійської авторки українського походження, бувши перекладеним на 27 мов світу, залишився повз уваги наших перекладачів…
Я знайома і з іншими творами Марини Левицької, зокрема, романом «Суничні поляни», і, на мій погляд, вони заслуговують на прочитання нашими співвітчизниками, бо в них автор так чи інакше завжди порушує тему нашої української ментальності. Часто перебуваючи в Лондоні, я обов’язково відвідую його чудові книгарні, і кожного разу з гордістю позираю на твори Марини Левицької , які виставлені у їх вітринах в ряду бестселерів….
До речі, свої твори Марина Левицька пише дуже доступною і простою англійською мовою, тому навіть мені, яка вчила англійську ще в школі, читати її було легко і зрозуміло …

1  
Можливо, Ви візьмете ініціативу в свої руки та здійснете достовірний переклад українською мовою, який не буде "різати вуха". Нажаль, моя англійська "зі словником", тому я не можу оцінити особливості твору та перекладу російською, проте, зрозуміла що книга дійсно варта прочитання...

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017