Пошук

Архів записів

Друзі сайту







Історична Волинь
Освітній навігатор
Рівненщина: регіональний інформаційний портал
Бібліоміст


читання інновації книжкова виставка книги РДОБ УБА бібліоміст краща книга Рівне Англійська мова аудіокнига бібліотека Інтернет бібліотеки Проект інтерактивна конференція акція Конкурс краща книга Рівненщини проекти навчання тренінг бібліотекарі реклама соціальні мережі майстер-клас Юлія Ковальчук громада влада Всеукраїнський день бібліотек Рівненська обласна бібліотека Рівненська область дозвілля письменник Бібліофест переможці перемога зустріч презентація круглий стіл незрячі книга досвід обласна бібліотека освіта Письменницький маршрут інформаційні технології професійне читання фахова періодика інсталяція

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






П`ятниця, 15.12.2017, 06:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Libr.Net

методичний блог Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2011 » Грудень » 27 » Чи навчають “терпінню”!?
11:36
Чи навчають “терпінню”!?

Мабуть треба народитися доброю, порядною людиною, людиною від бога, щоб спокійно спілкуватися з людьми, які мають психічні вади. Таке спілкування може викликати роздратування з обох сторін, або з однієї сторони жаль, а з другої образу… Чи можливо навчитися, навчити своїх колег спілкуванню з такими людьми? – Не знаю!? - Тому що не знаю - чи навчають терпінню, де навчають, і чи потрібно цьому навчатися? ?

Бібліотеку відвідують стільки різних за віком, освітою, професійним рівнем, розвитком, настроєм людей…

А ось, коли приходять люди з порушеною психікою, неадекватні люди??? Що тоді? І приходять щодня, і на цілий день, і протягом дня переходять лише з одного читального залу в інший. І саме щодня тут потрібна витримка, терпіння у спілкуванні з цими людьми, а їх не один такий…

Нас, бібліотекарів, не вчили спілкуванню з людьми неадекватними. І мабуть, не помилюсь, якщо згадаю, що навчаючись в інституті, нікому й на думку не прийшло, що серед користувачів бібліотеки будуть і не зовсім здорові люди. Невже, обслуговування таких людей також функція бібліотеки? А, можливо, вже час про це говорити на рівні державних проблем? І якщо, це одна з багатьох функцій бібліотек, тоді потрібно думати як працювати з такою категорією користувачів!? - Можливо для них треба відвести спеціальне приміщення, застосовувати певні, особливі засоби роботи, підібрати кадровий персонал, з окремою платнею за роботу з такою категорією користувачів.(?)

Ми всі усвідомлюємо, що люди з порушеною психікою забуті державою, і бібліотеки сьогодні є теплим, затишним, безкоштовним притулком для таких людей. Вони такі різні: тихі і агресивні, доглянуті (бо хтось про них дбає) і з неприємним виглядом, запахом, брудними руками, з грибковими нігтями…

Їх з кожним, вже не роком, а днем, стає більше в бібліотеках… Їх безкоштовно навчають в Інтернет-центрах, роботі на комп’ютерах, спілкуванню в мережі Інтернет; вони читають потрібні для них книги, і ті, змісту яких вони не розуміють; вони або просто сидять у залі, або "вітають у своєму світі, або перебувають день - можливо їх не чекають вдома, або вони набридли домашнім… А ще серед них є й такі, які вимагають до себе уваги, займають місце за компютером, і не хочуть поступатися цим місцем, людині, яка прийшла в пошуках інформації для роботи, чи для навчання, для отримання самоосвіти. Інтернет їх теж заполонив, але інколи не розуміючи, що вони роблять, вони знищують цілі програми, чим завдають шкоду в програмному забезпеченні… Ми, бібліотекарі,  намагаємося їх зрозуміти, все прощаємо, тобто терпимо…

Вони нещасні і їх шкода, але….. з цим потрібно щось робити!!! Тільки - що??? Не подумайте, що я є черства і жорстока людина. Ні !. Мені їх шкода, я з ними спілкуюся: декого жалію,  на декого з них злюсь, але терплю їхню поведінку і вимоги, бо усвідомлюю - я на роботі, а ці люди - мої користувачі, і вони зовсім не винні, що вони такі… Але з такими людьми дуже тяжко працювати і морально, і фізично. Робота з цією категорією читачів вимагає великого терпіння, а його в нашому такому напруженому і нестабільному житті так часто не вистачає. А хіба десь навчають "терпінню? Ні, мабуть все ж таки  терпінням людину наділяє Бог. Але колись і терпіння "лопає”… Тоді як і де набратися терпіння знову?!

 

Категорія: Професія бібліотекар | Переглядів: 945 | Додав: texnik | Теги: спілкування, терпіння, неадекватний, категорія читачів   | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 4
3  
Мені здається, що ми, як працівники соціальної сфери не маємо ніякого морального права відвертатись від «таких» користувачів, ми зобов'язані надавати послуги користувачам не ділячи людей на "білих" І "чорних", да і "ДРЕС -КОД" в бібліотеках ще ніхто не вводив, тому говорити про людей як про "інших" – неетично, а і 10-те правило нетикету гласить: - Вчіться пробачати помилки іншим!

4  
Від цих людей, повірте, ніжто з бібілотечних працівників не відвертається. Навпаки, їх підкормлюють, з ними, якщо це можливо, розмовляють, вони працюють за комп’ютерами,вони цілий день, і день за днем провдять в бібілотеці

2  
Є такий канадський фільм "Pay forward", тобто Заплати вперед, він про хлопчика який вирішив зробити світ краще, він робив добро людям наперед, а кожен за це мав зробити три "добра" трьом незнайомим людям, цей фільм настільки вразив населення країни, що канадці започаткували громадянський рух "Зроби добро ближньому")))) і люди діють по принципу яким керувався хлопчик у фільмі. Ось так!!!)))) Я думаю,що терпіння це дар Божий і не кожен з нас ним наділений, але ми маємо ціле життя щоб прагнути до терпіння))) good

1  
Терпіння можна розглядати як ключову чесноту, що сприяє зростанню і зміцненню наступних за нею чеснот, таких як прощення, терпимість і віра. Коли Петро спитав Христа, скільки разів він повинен прощати своєму брату, Христос відповів: “Аж до семидесяти раз по сім”, а не лише сім разів, як запропонував був Петро (див. Матвій 18:21–22). Щоб простити сімдесят разів по сім, треба справді мати велике терпіння.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017