Нещодавно довелось взяти участь у цікавому семінарі, що
проводив Культурний центр Гете-Інститут в Україні. Його темою стала бібліотека
як місце навчання, її можливості та перспективи.
Доповідачем на
семінарі був директор Медійно-інформаційного центру міста Біберах (Німеччина)
Франк Раумель. Ця бібліотека у
2011 році стала «Бібліотекою року» за «неодмінну готовність до інновацій та
креативності», отримавши премію від Німецької бібліотечної спілки у розмірі
30.000 євро. Коли учасники
семінару запитали у Франка Раумеля, що такого особливого в його інформаційному
медіа-центрі, то почули у відповідь, що його книгозбірні
«вдалося ідеальним
чином позиціонувати себе як місце самоорганізованого навчання, яке триває все
життя». Пан Раумель неодноразово
нагадував, що налагодити роботу таким чином їм постійно допомагає тісна
співпраця бібліотеки з громадою міста, коли під час консультаційних бесід
вирішується, як медіа-центру покращити свої професійні шанси щодо побудови
роботи як простору для навчання, яку роль відіграє самоосвіта в
суспільстві, як зробити цей процес активним, як бібліотека може допомогти
громаді виконати цю просвітницьку функцію. А спрямувати роботу
бібліотеки в цьому напрямку пан Раумель запропонував з найпростішого – розумної
організації праці в бібліотеці. Про це сьогодні йдеться і в нашій бібліотеці
під час публічних обговорень з громадою міста про майбутнє обласної книгозбірні.
Пан Раумель пропонує насамперед поділити бібліотеку на п’ять зон. Теоретично ця ідея
полягає в реалізації просторової концепції. В інтенсивному діалозі між
архітекторами, бібліотекарями і представниками
громади мають бути обумовлені робочі зони
бібліотеки, які складають концептуальну основу успішної роботи будь-якої книгозбірні. Згідно неї територія бібліотеки поділяється на п’ять
зон. Перша зона – презентаційна,
де представлені всі тематичні напрямки роботи бібліотеки. Реклама, виставки,
зона цифрових ресурсів, яка має бути інтегрованою з традиційними навчальними документами, добіркою
електронних матеріалів з фонду бібліотеки (електронні навчальні посібники,
презентації, звукові і музичні файли, колекції відеофільмів, інформаційні
довідки тощо). Ця зона має бути активною, рухливою і відкритою. Друга - зона релаксації, яка пропонує
відвідувачам розслабитися в приємній атмосфері, гортаючи періодичні видання,
які є у вільному доступі, послухати розповідь про нові надходження, переглянути
відео презентацію чи просто поспілкуватися в неформальній обстановці за філіжанкою
кави. Третя зона – зона навчання. Насамперед це фонд, що є
базою для отримання знань, зокрема, колекція інформресурсів (книги, документи
СD-формату, відео тощо). В цій зоні має знаходитися центр для опанування та
використання IT-навичок, без яких досягти успіху у 21 столітті неможливо, WI-FI
зона. Ця зона має стати простором для зустрічей, презентацій, досліджень,
спілкування. Тематизація даної території сприятиме якості отримання знань. Четверта –
зона спілкування. Оскільки бібліотека
завжди була містом комунікацій, в ній обов’язково має бути місце для зустрічей,
відкритих дискусій, обговорень, відзначення подій тощо. П’ята – зона отримання інформації у різних
контекстах. Бібліотека надає доступ до інформації через консультації, внутрішні
та зовнішні Електронні бази даних, мережу Інтернет. Ця зона є центральним
пунктом отримання найсвіжішої та найактуальнішої інформації для користувачів. Цифрові
можливості бібліотеки використовуються тут як сполучна ланка між бібліотекою та
громадянами різного віку. Всі ці зони мають в бібліотеці однаково важливе значення і мають бути
враховані при плануванні її роботи. Як на мій погляд, перевагою цієї моделі, що
запропонував пан Раумель
є те, що вона ілюструє бібліотеку в контексті оточуючого світу, підкреслює
її роль для розвитку громади як центру акумуляції знань і досвіду та обміну
ними. Хотілося б дізнатися вашу точку зору щодо запропонованої системи розподілу
бібліотеки на зони, як вони сприятимуть більш конструктивній роботі сучасної
бібліотеки?
В наступній статті я запропоную подальшу тему для
обговорення, яка безпосередньо дискутувалася під час семінару. Зокрема, як
можна зреалізувати просвітницьку місію публічної бібліотеки, яка роль самоосвіти
в суспільстві, як бібліотека і її потенційні користувачі можуть запровадити
спільні заходи щодо реалізації цієї просвітницької функції. Ці питанні стали
відправною точкою розробки проекту «Навчання в бібліотеці – надії і реальність». |