Пошук

Архів записів

Друзі сайту







Історична Волинь
Освітній навігатор
Рівненщина: регіональний інформаційний портал
Бібліоміст


читання інновації книжкова виставка книги РДОБ УБА бібліоміст краща книга Рівне Англійська мова аудіокнига бібліотека Інтернет бібліотеки Проект інтерактивна конференція акція Конкурс краща книга Рівненщини проекти навчання тренінг бібліотекарі реклама соціальні мережі майстер-клас Юлія Ковальчук громада влада Всеукраїнський день бібліотек Рівненська обласна бібліотека Рівненська область дозвілля письменник Бібліофест переможці перемога зустріч презентація круглий стіл незрячі книга досвід обласна бібліотека освіта Письменницький маршрут інформаційні технології професійне читання фахова періодика інсталяція

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0






П`ятниця, 15.12.2017, 10:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Libr.Net

методичний блог Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2013 » Лютий » 4 » Байрон…Продовження...
15:11
Байрон…Продовження...
                                                      
       Повертаючись до повідомлення про Байронівську поезію, надаємо можливість користувачам відчути творчість студентських перекладацьких знахідок, яки стали свого роду ключем до розуміння вірша Байрона, який починається строками «So, we'll go no more a-roving…»
 
So, we'll go no more a-roving
So late into the night,
Though the heart be still as loving
And the moon be still as bright,

For the sword outwears its sheath,
  And the soul wears out the breast,
And the heart must pause to breathe,
And love itself have rest.

Though the night was made for loving,
And the day returns too soon,
Yet we will go no more a-roving
By the light of the moon.
 
       Твір, наповнений ніжними романтичними образами - місяць, душа, ніч, надихнув студентку I-курсу РДГУ Козачук В. на такий варіант:
 
 Тож ми не будемо блукати,
До пізньої ночі жвавіше,
Гаряче серце все ще хоче полюбити,
І місяць світитиме нам яскравіше.
Як піхви гострий меч стирає,
Душа виснажить бюст безкраїй,
Мінливі почуття свої бажання перервуть,
Коли палкі серця спокою ждуть.
Повинні ми творіння ночі безвідмовно полюбити,
Та все ж цей загадковий день минає скоро,
Тож ми не будемо блукати без мети,
При світлі місяця ясного.
 
        Безперечно, художній переклад віршованого твору вимагає від перекладача більших зусиль, ніж переклад прози. Позбавитися метричних рамок вірша, застосувавши перекладацькі трансформації, спробувала Доброчинська Лідія:
Не бродити нам більше з тобою
У пору пізньої ночі.
Хоча серце все ще любить,
І місяць все ще світить.
 
Меч виснажує ножні,
Душа терзає груди.
Відпочити серцю потрібно,
І любов благає спокою.
 
І хоча ніч була створена для любові,
І день настає так швидко,
Не бродити нам більше з тобою
При місячному світлі.
 
       Велика кількість лексичних і синтаксичних перекладацьких перетворень допомогла Давидович Христині, студентці 1 курсу РДГУ факультету іноземної філології, створити свою версію:
 
Ми не підемо більше гуляти
Дуже пізно так, уночі.
Хоч серце все рівно ще буде кохати
Та й місяць світитиме нам пливучи.
 
Як ножни не витримують меча,
Повітря серцю просто необхідне!
Так груди виснажує душа,
Щоб кохання навіки було вільне!
 
Хоч ніч створили для любові
Та зашвидкий є сонця схід,
Тож не ходити нам з тобою
Під місячний холодний лід
 
       Надаємо на Ваш розсуд переклад-інтерпретацію твору, який зробила студентка 1 курсу РДГУ факультету іноземної філології, яка захотіла лишитися інкогніто, адже вірш глибоко інтимний.
Ми не будемо більше блукати
Так пізно в тьмі нічній
Кохання буде палати
Благословенне місяцем німим.
 
Меч не в силах втриматися в ножнах
Душа тріпоче і терзає груди нам
На мить і серце зупиняється тривожно
Коханню треба перепочить.
 
Ніч створена лиш для любові
Та час світанку вже настав
Не будем ми більше блукати
В ясній пітьмі нічних примар.
 
        Намагалася уважно та вимогливо розглянути суть вірша великого Байрона також студентка 1 курсу РДГУ Бухало Катерина, яка та доповнила своє розуміння твору, забарвленого меланхолією, неясною тугою:
Тож не будемо бродити
Так пізно вночі,
Поки серце ще буде любити,
І місяць сяє тоді.
 
Ніби мечем стерті ножни,
Душа у грудях болить,
А серце биття зупиняє,
Щоб мати час відпочить.
 
І хоч ніч нам дана для кохання
Знову повернеться день.
Та не поневірятися нам навмання,
Поки місяць нам буде світить.
 
       Емоційно-піднесеним нам вдалася вільна інтерпретація-переклад зображення темряви, сутінків, спалахів зірок, гостроти почуттів та швидкоплинних вражень кохання, який надала Володько Анни, ІМ-11:
 
Тож ми більше не блукатимемо
Пізно уночі з тобою,
Хоча серце досі кохатиме,
І місяць буде зіркою ясною.

За меч, що ножни оголяють,
А душа відкриває груди,
Так серце зупинки чекає,
А потім відпочивати буде.

Хоч серце уночі кохатиме,
І день повернеться скоро,
Ми більше не блукатимемо
Під світлом місяця знову.


       Виконуючи завдання віршованого перекладу, студенти відшліфовували свій творчий потенціал, вчилися розуміти автентичний текст і передати його зміст, погляди та почуття автора засобами рідної мови. Покладаємося на думку, що студентам РДГУ вдалося, в деякий мірі, стати співавторами великого Байрона… Запрошуємо всіх творчих та обдарованих користувачів випробувати свої варіанти поетичних образів у перекладацький майстерні…
Прикріплення: Картинка 1
Категорія: Іноземка | Переглядів: 838 | Додав: black | Теги: аматорський переклад, засоби перекладу, переклад поетичний, Байрон   | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017